Видихай... Видихни все повітря з легень і зрозумієш, що знову можеш дихати. На повні груди, під водою. Це так природньо і просто, вода не важить нічого і ти нею дихаєш. Скоротечне усвідомлення, це сон! І ось міраж руйнується, видозмінюється, намагаючись привернути тебе до нового світу. Де через інтенсивність того, що відбувається, ти не встигнеш замислитися про його суть. Але ти вже обережний, і щоразу розвінчуєш ілюзію. І ось, ти на сімейному святі, довкола тебе щасливі родичі, і ти їх знаєш і радий зустрічі. Мабуть чийсь день народження і всі, хто тобі такий дорогий, у зборі. Ідилія! Поки не сконцентруєш своєї уваги на незнайомих обличчях, і не зрозумієш що вони лише схожі на твоїх близьких, будинок не той, де ти виріс, лише пару деталей тих же. Цієї миті все замре. Всі, хто зібрався, подивляться на тебе відсутнім, порожнім поглядом в очікуванні чогось.
-Це сон? - У вже знерухомленій кімнаті прозвучало моє запитання.
-Так, - була відповідь.
-Ви не моя сім'я?
-Ні
-Ви реальні?
-Так.
Я прокинувся.
