Вперше я зіткнувся з цим явищем ще в дитинстві. Вже тоді я добре запам'ятовував свої сни, і багато снів раннього дитинства я в деталях пам'ятаю досі. Також я добре запам'ятав свій перший досвід, коли я зміг побачити сон з несподіваного боку. Цей сон мені наснився, коли мені було одинадцять років. Ясним літнім днем я зі своїм шкільним другом повертався з приміської дачі до себе додому. У житті цей шлях займав годину, але уві сні всі масштаби зменшилися багато разів, і на всю дорогу пішло б явно хвилин п'ять, не більше. Наприклад, на дачній вулиці, де насправді двадцять п'ять приватних будинків, уві сні я бачив максимум десять, великий ліс виглядав невеликою лісосмугою вздовж дороги і так далі. Але я легко вірив у цю, здавалося б, абсурдну реальність. Просто продовжуючи слідувати маршруту, обговорював щось з другом, не ставлячи запитань про оточення. Коли ми вже були на півдорозі, ліворуч від нас я помітив залізницю, і загвоздка була в тому, що на моїй пам'яті її завжди закривали збудовані вздовж шляхів гаражі, але уві сні їх не було, тільки поле з кульбабами. Як на старих батьківських фотографіях. Або ж сон узяв за основу мої, ну вже зовсім ранні спогади. Які мені навіть недоступні. Пройшовши уві сні ще якийсь час дорогою, мій мозок раптово прокинувся не прокидаючись, звивини в мозку напружилися і я буквально відчував концентрацію, з якою він працює. Я сповільнив крок і трохи відстав від друга. І тут, дивлячись на себе та свої руки, я зрозумів, це все брехня! Це не реальність, і те, що йшло весь час біля мене зовсім не мій друг, він навіть на людину слабо схожий. Істота була безформною з кінцівками, що дуже легко гнуться. Воно здається здогадувалося що зі мною відбувається і зупинилося за п'ять метрів від мене, безмовно спостерігаючи за моєю реакцією. Мені не було страшно, але я був розгублений. Озирнувшись я не побачив нічого далі за сто метрів від того місця, де я знаходився, за знайомою вулицею йшла лише розпливчаста порожнеча. Не існувало вже навіть тієї дороги, якою ми йшли хвилину тому. Усвідомивши масштаб цього маленького світу, мені стало страшно. Це нагадувало мені декорації у старому кіно. Поки ти дивишся фільм все реалістично, але варто озирнутися, побачиш лише плоскі фасади будинків. Так само було і уві сні. Наче я перестав слідувати сюжету фільму, і побачив те, що бачити я не повинен. Істота, мій колишній друг, все також з цікавістю дивився на мене. Через якусь мить свідомість попливла і я прокинувся вже в зовсім іншому сні. Мене вже нічого не бентежило. Хіба щось було не так?
Я згадую зараз, яке сильне враження цей сон справив на мене. Я відчував неординарність того, що сталося, але все звів до випадковості. Я навіть не став про це будь-кому розповідати. Подумаєш, це ж лише сон, а насниться може все що завгодно.
Comments