Глава 11. Запах
Запах горілої трави...
Я знову опинився біля свого п’ятиповерхового будинку, де пройшло моє дитинство, але цього разу з протилежного боку від нашого під’їзду, там, де стежка вела в старий вишневий сад. Поруч зі мною знову була Мама. Кинувши погляд на свої руки, я тут же повернувся до своїх головних цілей.
— Мамо, я знаю, що сплю, де мені шукати стіну? Навчи... — встиг я подумати.
Але сновидець і так мене почув. Говорити уві сні не обов’язково. Думки — найкращий спосіб з ними спілкуватися. Спочатку вона захотіла мене відвести туди, але після завершення моєї думки зупинилася і задумалася.
— Ти сам зможеш її знайти, шукай запах, — сказала вона після секундних роздумів.
Це мене дуже здивувало. Запах? Але ж уві сні немає запахів! Але сперечатися я не хотів. І послушно пішов далі вулицею, дихаючи на повні груди, намагаючись уловити хоч щось. Був сонячний полудень у невеликому містечку, я йшов вулицею, де зліва були невеликі двоповерхові будинки, справа — газон з деревами, що відкидали полуденну тінь, а за ним на високому насипу проходила залізниця. Я нюхав усе підряд: квіти, дерева, дихав як міг на повні груди. Але запахів не було. Це ж сон. У якийсь момент я навіть перепитав у перехожого, чи правильно я йду. На що той ствердно кивнув. Через якийсь час я підійшов до перехрестя. Від нього йшла ще одна дорога праворуч. Я відчув, що мені туди.
Пройшовши під залізничним мостом, я вийшов на поля і зупинився біля лісосмуги. Я побачив, як з полів тягнувся білий дим, і коли він досяг мене, я ледь не відступив назад. У мій ніс різко вдарив кислий і їдкий запах згорілої трави. Навіть очі сльозилися від диму, і я не міг довго їх тримати відкритими. Але запах диму! Він був настільки реальним, що я злякався, чи не горить наша квартира в будинку, де я сплю. Я сумнівався, чи потрібно терміново прокинутися! Але я чітко відчував запах білого диму, горілої сухої трави. Дим був не з тих, що при пожежі. Я взяв себе в руки і залишився сновидіти. Знаходитися там було важко. Дивитися не виходило, а запах був настільки сильним, що мені ставало складно дихати. Я повернувся тією ж дорогою в місто і просто гуляв вулицями. Але вулиці нічим не пахли.
Уже прокинувшись, я зрозумів, що допустив помилку, пішовши звідти і навіть не подивившись на пожежу. Оскільки я не бачив там вогню, а дим був візуально таким же, як і туман, з якого складається стіна. Вона повинна була бути там! Я просто не зміг зорієнтуватися. Побачити її. Яким не дивним був порадник від мами, але вона мала рацію. Я знайшов запах, і він походив від диму-туману. Я досі вражений самим фактом запаху уві сні...
Comments