Ви помічали, як наш мозок у сні любить використовувати одні й ті ж шаблони? Все складається з фрагментів наших спогадів. Будь-яке місто уві сні складається з сотні міст, які ми коли-небудь відвідували або бачили по телевізору. Перехожі будуть сумішшю типажів, яких ви зустрічали в житті. Сон не може існувати без ваших спогадів. Неважливо яких, він часто й охоче використовує фрагменти з комп'ютерних ігор, у які я колись грав. Але що мене найбільше вражає — часто уві сні я опиняюся в тих самих нереальних місцях, які мені вже не раз снилися раніше. Я часто згадую, що до цього в цьому місті мені снився схожий сон з таким-то сюжетом, і я вже був у магазині на цій же вулиці минулого разу. Я жодного разу не пригадав би ці сновидіння під час неспання, але уві сні я пам'ятаю всі сни, пов'язані з цим умовним містом. І опинившись у ньому знову, я міг прогулятися паралельною вулицею або оглянути цікаву мені будівлю з усіх боків. Це місто завжди змінюється в дрібницях, наче воно живе поза моїми снами. Десь збудували будинок або відкрився новий магазин. Дерево стало більшим і так далі. Таких знайомих мені місць у снах безліч. Іноді я з подивом для себе знаходжу, що вони пов'язані. Наприклад, я виявив, що одне з моїх улюблених міст сну межує з мені знайомим гірським хребтом, де я люблю гуляти і парити як білка-летяга, майже торкаючись схилів. Сон як універсальний конструктор, який кожного разу збирається в щось нове, при цьому зберігаючи старі риси.
У моїх снах я рідко бачу Німеччину, хоч живу тут уже більше шести років. Мій мозок неохоче бере в свій архів для сновидінь нові текстури й об'єкти. Сон любить у цьому халтурити. Мені до сих пір часто сниться моя вулиця з рідного міста, причому в тому вигляді, в якому вона була в моєму ранньому дитинстві. Наче десь у глибинах мого мозку досі зберігаються об'ємні відбитки моїх перших спогадів.
Так само як із ландшафтом, сон створює і людей навколо нас. Знайомі лише схожі на свої прототипи. У них лише те, як ми їх пам'ятаємо, а пам'ятаємо ми їх, погодьтеся, дуже умовно. Ці приблизні риси як пазли збираються, формуючи образ, і, на жаль, він все одно часто залишається лише дуже віддалено схожим на оригінал.
Якось уві сні, з цікавості я попросив роздягтися дівчину. Це призвело до цікавого ефекту. Дівчина слухняно роздяглася, але оскільки це була все та ж людина сну, її тіло було розмитим і безформним. Але поступово, наче підбираючи фрагменти з моєї пам'яті, спочатку стали помітні шия і плечі (після підбору різних варіантів фактури шкіри сон остаточно зупинився на обраному). Потім таким же підбором вибиралися руки, груди, живіт і так далі. Це було дуже схоже на роботу художника у фотошопі, який збирає колаж з існуючих фотографій. Але при цьому робота була груба, з добре помітними невідповідностями.
Зазвичай я часто не помічав перехід між снами, я просто опинявся в іншому місці і спостерігав нові події. Сон часто вдавався до цього, щоб заплутати мене і знову переконати в реальності того, що відбувається.
Але якось раз я був так зосереджений на усвідомленні, що побачив трансформацію сну. Я ніби потрапив у закулісся снів. Стіни і задники раптом стали рухатися і змінюватися, як це відбувається з декораціями в театрі. Місто навколо мене перетворювалося на внутрішнє приміщення величезного собору. Будинки ставали колонами і стінами, а зверху небо перетворювалося на готичну стелю. І ось замість перехожих вже йшла католицька процесія на чолі з єпископом.
Я розсміявся, я сміявся від душі, бо побачив увесь абсурд сну і його марні спроби втягнути мене в новий сюжет. Я так і сказав Сновидам, сміючись:
Ви погано стараєтеся, я все ще бачу, що це сон! Мої слова явно їх засмутили. І вони розійшлися.
При усвідомленому сні я став бачити процес формування світу навколо. Світ сну існував лише навколо мене і часто промальовувався поступово, додаючи нові вулиці місту або пейзаж у далечині. Той же принцип працював і при уважному розгляді об'єктів. Кожного разу, беручи в руки камені або інші предмети, я дивувався їхній деталізації. Кількість і якість деталей були схожі на життя, але уві сні це сильно вражає, особливо якщо зауважити, що камені трохи далі так і залишилися в нечіткому розрішенні. У цьому випадку мене завжди вражав контраст. Єдине, що погано розглядати уві сні, це книги і написи. Якщо при швидкому прочитанні в них все ясно сказано, то при повторному ти починаєш чітко бачити, як текст постійно змінюється і кожного разу набуває форми твоїх думок. Роблячи книги у снах особливо марними. Зовсім інший ефект від спілкування зі Сновидами...
Comments