Діалоги в контрольованих сновидіннях, на відміну від мінливих текстів і книг, набувають зовсім іншого, трохи містичного характеру.
Найчастіше, коли я починав усвідомлювати, що сплю, місце, де я перебував у цей момент, швидко ставало безлюдним. Масовка, яка була до цього, розходилася. Залишалися лише важливі персонажі сну, які слідували з нами за його сюжетом. Зазвичай це хтось із родичів або друзів. Але в Сновидінні ти легко бачиш обманливість їхнього вигляду, вони ніби лише намагалися прикриватися масками тобі близьких людей. Але з ними можна все ще говорити. У моїх снах вони завжди розуміли зміну мого сприйняття і відповідали на мої питання коротко і по суті.
Я сплю?
Так
Ви не мої родичі?
Ні
Зазвичай на цьому я закінчував розмову, оскільки знаходив заняття цікавіше — просто вивчати світ навколо і розглядати деталі.
Але якось раз діалог набув несподіваного повороту.
Це був один із снів, де ти головний герой бойовика. Я спершу пробрався на ворожу базу, а потім мужньо пробивався до виходу. Пізніше, тікаючи від переслідувачів у лісі, я усвідомив, що сплю. І, обернувшись, зустрівся віч-на-віч з трьома сновидами, вони навіть не намагалися прикидатися кимось. Залишалися у своїх безформних розмитих формах — щось середнє між силуетом людини та восьминога. Я вирішив розпочати розмову.
Привіт! Я знаю, що це сон, - сказав я спокійно.
(Повинен зазначити, що після одного сну, де від несподіванки я голосно вигукнув "Я сплю!" сновиди, що перебували поруч, відреагували на це жахливим криком, схожим на сирену. Після цього я або взагалі не повідомляв уголос це відкриття, або казав тихо.)
Але цього разу я констатував факт, а не ставив їм питання.
Вони виглядали здивованими цим одкровенням.
Але як? Хто ти?
Цим вони вже здивували мене. В сенсі вони не знають, хто я? Я ж у своєму сні. І вони плід моєї уяви, чи не так?
Але все ж я зібрався з думками і пояснив їм, як мене звати, звідки я родом і як опанував основи сновидіння. Те, що я художник, учень Володимира Багаліки, а також багато знань почерпнув з книг Карлоса Кастанеди, якими зачитувався під час свого учнівства.
Але, схоже, що мої відповіді все одно залишали їх у нерозумінні. Імена їм нічого не сказали, і на їхніх обличчях застигло питання, "Як?", на яке складно відповісти мені самому.
Comments