Кілька років потому.
Вася, привіт! Ти не повіриш. Я її знайшов! Я знайшов стіну з туману у сновидіннях!
Так починалося повідомлення, яке я відправив подрузі юності, з якою ми раніше захоплено обговорювали прочитане в книгах Кастанеди. Але з якою я вже багато років не підтримував зв'язок і не спілкувався. Все почалося з того, що за день до цього, я був у сновидінні і усвідомив себе в момент, коли сів на заднє сидіння машини. Поруч зі мною сиділа сестра, а за кермом був її чоловік. Але, усвідомлюючи, що сплю, я почав розрізняти їх набагато чіткіше і бачив, що мене оточують просто сутності сну - сновиди. Я чітко промовив:
Я знаю, що я сплю.
Що видало сон?
Я до цього був у будинку, який змінював свою форму, порушуючи звичні закони фізики.
Ясно.
Я звернув увагу, що наш стиль спілкування був дуже швидким, але ємним. Ніби телепатично я миттєво передавав їм свої думки, не тільки словами, але й образами. Так як фразу про будинок я скоріше візуалізував, ніж передав словами. І вони прекрасно сприймали все, що я таким чином говорив. Я повернувся до "Сестри" і з наміром сказав:
Я хочу з вами поговорити, задати питання.
Задавай.
На жаль, через те, що сновидіння було пізньої ночі, вранці я пам'ятав лише уривки діалогу і фраз, незважаючи на те, що знав, що наше спілкування було дуже тривалим. Я запам'ятав лише найважливіші, як пізніше виявилося, моменти. Я спитав, звідки вони і чи є вони частиною сну.
Ми не частина твого сну, ми спостерігали за тобою по той бік туману і потім відвідали тебе тут.
Ви не з Землі, ви з іншої планети?
Вони лише тихо посміялися.
Ми не з Землі, але і не інопланетяни.
Потім вони показали мені, звідки вони прийшли, точніше вони показали мені стіну з щільного туману, яка вся трохи пульсувала.
Ми були по той бік стіни.
Це та ж стіна, яку я бачив у снах, це межа сну?
Так, це те, що ти називаєш межею сну.
Я зміг згадати вранці лише це, і був дуже розчарований. Я навіть не міг спершу скласти порядок відповідей у голові. Я пам'ятав, що вони говорили про туман і що вони не інопланетяни. Що за нісенітниця, лише дарма витратив безцінний час у сновидінні і ще майже нічого не пам'ятав. Але наступного дня я прозрів.
Я був у перукарні і займався "перепереглядом". У деталях згадував події минулого, що допомагає розвивати концентрацію. Коли мені мили голову, я занурився у спогади раннього дитинства, коли мене купала мама і також дбайливо мила кожного разу мою голову. Я детально згадав ванну, маму і свій дитячий банний халатик, який мені дістався від старшої сестри, він був у кольоровий горошок. І тут, як блискавка, мене осяяло. Сновиди показали мені стіну з туману! Кожен, хто хоч раз читав книги Карлоса Кастанеди, знає, наскільки це важливий момент у книгах. Це як портал в інші світи, від чого вчення Кастанеди завжди мені здавалися нереальними і казковими. Це та частина книги, яку, читаючи, сприймаєш як фантазію автора, адже всі знають, що магії не існує. І тут я стою перед нею, перед цією легендарною стіною. Більше того, я тепер впевнений, що знаю, де вона і як потрапити до неї знову. Я тепер знаю шлях і зможу прийти сюди. Мені показали його істоти по той її бік! І всі ці одкровення ідеально накладалися на досвід, пережитий Карлосом. Він правий! Стіна існує.
Я був вражений. Мене все ще стриг перукар, а я не міг повірити в те, що сталося. Сон, який спершу здавався мені нісенітницею, виявився одним із найважливіших одкровень моєї практики сновидіння.
Comments